• Вхід
  • Register

Авторизація


*
*
*
*
*

Fields marked with an asterisk (*) are required.

Випускники РІС КСУ
Оксана Жужельська: “Усе буде добре, бо інакше просто бути не може” PDF Друк e-mail
Написав Наталія Логацька   

jujelska“Усе буде добре, бо інакше просто бути не може” – саме з таким кредо крокує по життєвій стежині героїня нашого наступного інтерв’ю – Оксана Жужельська, випускниця спеціальності “Міжнародна інформаціяˮ.

Про “нежіночністьˮ професії журналіста, про дитячі та студентські мрії, які стають реальністю, а також про те, чого бракувало у стінах рідного вузу та чому вона не їде в Київ, – читайте далі у розповіді Оксани.

– Оксанко, розкажи, будь ласка, як відбувався вибір вузу та спеціальності, на якій ти навчалася.

– О, це був навіть не стільки мій вибір, як бажання моїх батьків. Коли після школи постало питання мого подальшого навчання, – я хотіла йти на журфак і десь подалі від Рівного. Але батьки були категоричні: журналістика, на їх думку, справа не жіноча, до того ж відпустити єдину доньку далеко від себе вони відмовлялись навідріз. Ну, і оскільки я гуманітарій, то технічні спеціальності відпадали відразу. Педагогом я себе теж не бачила. Тому коло вузів та спеціальностей звузилось, а оскільки міжнародна інформація в РІС завжди вважалась однією з найпрестижніших, то саме так я потрапила до нашого вишу. Крім того, я як медалістка могла здавати лише співбесіду з англійської мови. Здавши її на “відмінно”, я автоматично стала студенткою РІС КСУ.

– Хто чи що посприяло тому, що ти вступила до даного вузу?

– Ключовим, мабуть, все ж став перелік професій, вказаних в описі можливих у разі закінчення МІ. Вони були мені найближчими і найцікавішими. Крім того, у цьому ж виші, щоправда, на іншому факультеті, вже на той час вчилась моя двоюрідна сестра.

– Що ти можеш сказати про найцікавіший випадок під час своїх студентських років?

– Знаєш, я усі п’ять років провчилась на стаціонарі і було стільки історій…Починаючи від знайомства і першої думки одне про одного та закінчуючи прогуляними парами і різними студентськими вечірками. Не знаю, як зараз, але на той час вважалось, що один набір студентів – вдалий, а наступний, так би мовити, “не дуже”. Ми потрапляли в той рік, що “не дуже”. Перед нами закінчували активні, талановиті і розумні. А ми особливою активністю в стінах інституту не виділялись, хоча розумних вистачало і в нас. Ясно, що і бешкетували, і в аудиторіях зачинялись. Але все ж, мабуть, найбільше запам’ятались моменти поза інститутом.

– Чого тобі не вистачало у стінах альма-матер? Що хотілося б змінити?

– Я по натурі дуже активна. Але коли потрапила в інститут, в чуже спочатку середовище – то якось розгубилась, чи що…І от зараз, коли бачу життя студентів інших вишів, десь в душі їм заздрю. Конкурси, фестивалі, гуртки – ось цього мені бракувало. Зараз я б із задоволенням пограла в КВН чи відвідувала б театральну студію. Але у нас це якось все проходить тихо і малопомітно. А це дуже необхідні речі!!! І вони мають охоплювати весь ВУЗ, а не лише 10 людей, які цим займаються. Ну, а з якихось матеріальних речей, то, безумовно, РІС дуже не вистачає власного гуртожитку. Я завжди мріяла там пожити J.

– Як змінилося твоє життя після закінчення інституту? Де і ким ти працюєш на даний момент?

– Під час навчання у виші мене утримували батьки. А після його закінчення я, відповідно, пішла “на свій хліб”. І це, мабуть, головна зміна у житті (через яку, до речі, я свого часу навіть не вийшла заміж. Дуже вже мені хотілось самій заробляти і самій витрачати J). Звісно, змінилось коло друзів та знайомих. Хоча з одногрупниками ми донині тричі на рік зустрічаємось. Зараз я працюю старшим редактором на телеканалі РТБ у Рівному (попри усі батьківські переконання про “нежіночність” професії). І роботу свою дуже люблю: постійний рух, нові знайомства, відрядження. Часто запитують, чому не їду в Київ. А я його просто не люблю, мене дратують затори і шалений темп життя мегаполісу. Тому поки що я тут. А як буде далі – побачимо.

– Чи є у тебе життєве кредо? Чим ще, окрім роботи, ти захоплюєшся?

– “Усе буде добре, бо інакше просто бути не може” – оце і є моє життєве кредо, яке знають усі мої друзі. Щодня з цим прокидаюся і лягаю спати. І згадую, коли опускаються руки, та й інших так заспокоюю. Зараз, звісно, дуже багато часу займає робота. Але іноді все ж вдається пожити чимось іншим. Не так давно я здійснила одну свою дитячу мрію – зіграла на сцені професійного театру в рамках проекту “Журналісти змінюють професію”. Я кілька вистав відіграла з колегами-журналістами і ще раз замінила у виставі професійну актрису J. Це була справді блакитна мрія. Тож тепер я точно знаю, що вони все ж збуваються, рано чи пізно. А так живу, як і усі: працюю, відпочиваю. Кіно, театр, боулінг. І тричі на тиждень аеробіка.

– Чи подобається тобі ідея зустрічі випускників, присвячена до 18-річчя інституту? Ти будеш брати участь у цьому заході?

– Зустріч випускників – це завжди чудово. Наш випуск трохи розкидало по Україні та світу. І ми намагаємось зустрічатись, коли навіть хтось один приїжджає до Рівного. Тож я завжди „за” J. А щодо “повноліття” вузу, то, звичайно, була б рада побачити і старших колег, і викладачів. Декого я зустрічаю іноді в місті, але багатьох не бачила ще з років навчання.

– Що б ти побажала нашим студентам і випускникам?

– Нинішнім студентам я бажаю, насамперед, реалізуватись і знайти себе в цьому житті!!! І я завжди кажу, що студентські роки – одні з найпрекрасніших, але вони дуже швидко проходять. Тож не варто про це забувати. Окрім пар, в інституті є ще чудові люди поряд, з якими є купа спільних інтересів. І я вам гарантую, що дехто з цих людей залишиться у вашому житті назавжди. Цінуйте їх і той період навчання, який вам їх подарував!!!

 
Тарас Жовтенко: "Захист дипломної роботи для мене був справжнім „чорним понеділком!" PDF Друк e-mail
Написав Наталія Логацька   

jovtenkoЩе нещодавно Тарас Григорович Жовтенко був студентом РІС КСУ, де навчався на спеціальності „Міжнародна інформаціяˮ на факультеті міжнародних відносин, проте сьогодні перед його прізвищем у розкладі занять красується надпис „викладач”. На його парах цікаво, він завжди посміхається. І що може бути краще для студента, аніж викладач у хорошому настрої. А от яким було студентське життя самого Тараса Григоровича та що змінилося після закінчення ВНЗ, ми вирішили дізнатися в нього. І, звичайно, запросити на Форум випускників, який проходитиме влітку в стінах рідного вузу.

– Тарасе Григоровичу, розкажіть, будь ласка, як відбувався вибір вузу та спеціальності, на якій Ви навчалися?

– Для вибору Інституту слов’янознавства в мене було дві головні причини: по-перше, цікава спеціальність – міжнародна інформація, звичайно, а по-друге, – простота вступу. Склалося так, що у Рівненській державній гуманітарній гімназії, де я навчався, випускні іспити були одночасно вступними до Інституту. Це, власне, і була та „соломинка, яка переламала спину верблюда”!

– Опишіть найцікавіший випадок (момент) зі своїх студентських років.

– О, таких моментів багато, зараз усіх навіть не згадаєш… Запам’ятався особливо захист дипломної роботи – це був справжній „чорний понеділок”! Почну з того, що на захист, який було призначено на 12:35, я йшов не зовсім готовим: напередодні мені „скоригували” (в силу специфічності) тему роботи, тому замість того, щоб готуватися до виступу, я дороблював саму роботу. В результаті в мене не було ані презентації, ані роздрукованої наочності. Все це я планував надолужити перед самим захистом. Але… Головне на той час місце в Рівному, де можна було друкувати на аркушах великого формату, був магазин „Чіп”. Однак коли я з’явився там у горезвісний понеділок, мені життєрадісно повідомили, що єдиний у них широкоформатний принтер поламався, а полагодять його тільки…через 2 дні. Єдине, що мені залишалося в такому випадку – поспішати в інститут, щоб встигнути хоча б з презентацією. Принаймні так я думав. І помилявся! На розі вул. Соборної, по дорозі на зупинку я потрапив під „дощ” – маляри, які фарбували будинок у зелений колір, не могли вибрати кращого часу розлити фарбу, аніж той, коли я опинився точнісінько під ними… Найгірше те, що я не одразу зрозумів, що сталося – фарбували розпилювачем, тому в результаті весь мій лівий бік, від голови до п’ят, став оригінального фасону – в зелену крапинку. Результат – втрачена година часу на поїздку додому та переодягання. В інституті я з’явився, м’яко кажучи, не в настрої, і до того ж неготовим до захисту. Та світ не без добрих людей – мені підказали, що на іншому боці міста є ще одна фірма, де я все ж зможу роздрукувати свою наочність! Не вагаючись і будучи вже готовим до усього, я рушив в дорогу. Але, ледве знайшовши згадану фірму, я був змушений милуватися вивіскою з написом „Переоблік”, яку прямо перед моїм носом почепив на двері працівник… Однак сталося диво – чи то вираз мого обличчя, чи моя військова сорочка і краватка змусили працівника на секунду затриматися біля дверей, чим я і скористався. Та я був не єдиним клієнтом – переді мною стояв хлопчина з „водного” і довго й нудно пояснював, як і що саме йому треба роздрукувати. Співробітники фірми, мабуть з тих же причин, з яких я взагалі потрапив до приміщення, перезирнувшись, вирішили пропустити мене поза чергою. Тим більше, що мені тільки й треба було, що роздрукувати 2 нещасні схеми. Була єдина проблемка – одна схема називалася „Схема інформаційної роботи розвідки”, а друга – „Види і застосування Психологічних операцій військами спеціального призначення США на різних стадіях конфлікту”. Важко передати словами вираз обличчя цих молодих людей, коли вони побачили таке… Додайте до цього мій офіційний „мілітарний” вигляд і вам стане зрозуміло, чому далі мене не тільки обслужили поза чергою, а ще й загорнули роздруковані плакати, перев’язали їх стрічкою і провели до дверей! Одним словом, на захист я спізнився, але далі вже все було ОК! Тому, не бажаючи нікому такої пригоди, дам одну пораду – ставтеся до всього, що з вами відбувається, по-філософськи, бо найчастіше все це – ще один привід пізніше посміхнутися!

Чого Вам не вистачало у стінах альма-матер? Що хотілося б змінити?

– На перших двох курсах нам дуже не вистачало вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів – того, яким зараз забезпечені наші студенти на всі 100%.

Як змінилося Ваше життя після закінчення інституту?

– Я залишився викладати на кафедрі міжнародної інформації, у 2010 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю „Національна безпека держави” у Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБО України.

Чим ще, окрім роботи, Ви захоплюєтеся?

– До списку моїх захоплень можна віднести літературу, музику, графіку і стендове моделювання.

Чи подобається Вам ідея зустрічі випускників, присвячена до 18-річчя інституту? Ви будете брати участь у цьому заході?

– Так, звичайно, я із задоволенням візьму участь!

Що б Ви побажали нашим студентам і випускникам?

– Найкраща, на мою думку, порада – знайти серед усієї інформації, яку ви отримуєте під час навчання, саме те, що подобається вам найбільше. Згодом ви почнете бачити улюблену тему практично у всіх предметах, які вивчаєте. І з цього часу отримуватимете задоволення від самого процесу навчання! Відповідно, не будете гнати себе палицями для того, щоб підготуватися до чергового семінару. Та все-таки найголовніше – завжди залишатися собою, вірити в себе і впевнено йти до поставленої мети!

 
Зураб Кантарія: "Не вірю в сучасних політичних лідерів, а тому ми створюємо альтернативу" PDF Друк e-mail
Написав Наталія Логацька   

zurabНавчаючись у вузі, кожен з нас здобуває знання, формується як особистість, пізнає щось нове. Герой нашої повісті теж пройшов усі зазначені етапи, однак саме у стінах рідного вузу він вперше став членом громадської організації, що й визначило його подальшу долю.

Знайомтесь. Людина з цікавим ім’ям, прізвищем та грузинським корінням – Зураб Кантарія, випускник 2007 року, факультет міжнародних відносин, спеціальність “Міжнародна інформаціяˮ.

– Зурабе, розкажи, будь ласка, як відбувався вибір вузу та спеціальності, на якій ти навчався.

– З 8 по 11 клас я навчався у фізико-математичному класі Рівненського міського ліцею. З 10-го класу зрозумів, що всі ці теореми і аксіоми мені навряд чи знадобляться в житті, та і не дуже мені хотілось вчити матеріал подібного роду. Тому придивлявся до гуманітарної сфери. Побачивши в описі факультету “Міжнародні відносиниˮ, що випускники зможуть працювати як прес-аташе в дипломатичних структурах (хоча тоді я не знав, що це за посада, але ж працювати в посольстві в іншій країні, подорожувати – це мрія кожного…), я вирішив вступити до РІС КСУ. Також цьому процесу посприяли й мої батьки, які не зупинили і не відмовили мене, і той факт, що у свій час я не купив брошурку “Історія Острозької академіїˮ, та, відповідно, на вступному іспиті не зміг добрати, здається, шість балів для проходження на державне місце по спеціальності “Політологіяˮ.

– Що ти можеш сказати про найцікавіший випадок під час своїх студентських років?

– Помаранчева революція. Думаю, цей період навчання я запам’ятаю на все життя. Крім того, діяльність “Молодої дипломатії-Рівнеˮ. Круглі столи, тренінги, форуми і т. д., мовна практика в Чехії та поїздка на прийом в Посольство Чеської Республіки. Дійсно, згадати є що.

– Чого тобі не вистачало у стінах альма-матер? Що хотілося б змінити?

– Як на мене, то нам бракувало якихось студентських традицій, які відточувались би часом, також потужного студентського самоврядування, яке існувало колись в середньовічних університетах.

– Як змінилося твоє життя після закінчення інституту? Де і ким ти працюєш на даний момент?

– Навчання в мене завершилось набагато раніше, ніж я закінчив 5-й курс. Активна громадсько-політична діяльність не залишала часу на “теоретичнеˮ навчання у вузі. Все дізнавався на практиці: прес-конференції, програми партій, проведення заходів, аналіз новин і т. д. Після офіційного завершення навчання в житті мало що змінилось, просто продовжував робити те, що і робив. Зараз займаюсь створенням нової політичної сили разом з колегами з інших регіонів України. Не вірю в сучасних політичних лідерів, а тому ми створюємо альтернативу.

– Чи є у тебе життєве кредо? Чим ще, окрім роботи, ти захоплюєшся?

– Моє життєве кредо звучить так: немає нічого неможливого. Якщо дуже захотіти, можна в космос полетіти;) А одним із моїх хобі є вивчення емоцій, міміки і жестів людей.

– Чи подобається тобі ідея зустрічі випускників, присвячена до 18-річчя інституту? Ти будеш брати участь у цьому заході?

– Ідея подобається, планую відвідати.

– Що б ти побажав нашим студентам і випускникам?

– Любі студенти, закликаю вас вчити іноземні мови та бути активними, а також якнайбільше використовувати свої знання на практиці.

 
РІС КСУ збирає випускників! PDF Друк e-mail
Написав Наталія Логацька   

forum_vipДля кожної людини момент повноліття означає щось особливе і неповторне. Хтось вважає, що 18-тиріччя – це:

  • той вік, коли усвідомлюєш, що попереду – тисячі невідомих доріг, серед яких необхідно обрати власний життєвий шлях;
  • момент істини, коли розумієш, що досі ти нічого не розумів, однак інтуїтивне відчуття і прагнення свободи змушує рухатися тебе вперед;
  • період, коли є бажання і час, та обмаль ресурсів.

Цей список можна продовжувати, оскільки кожен знайде в ньому щось своє або ж захоче доповнити його новими пунктами, враженнями чи спогадами.

Звичайно, для вищого навчального закладу повноліття означає дещо інше. Коли вузові виповнюється 18 років, можна сміливо говорити про досягнення, здобутки і напрацювання на освітній ниві, висококваліфікований викладацький склад, модернізовану навчальну базу, широке використання новітніх інформаційних технологій тощо.

У рік свого повноліття вже можна впевнено будувати плани на майбутнє, підкорювати нові освітні вершини, а особливо – пишатися своїми випускниками.

Рівненському інституту слов’янознавства Київського славістичного університету справді є ким і чим пишатися, адже за роки свого функціонування його стіни стали рідними не лише для викладачів, серед яких чимало докторів і кандидатів наук, доцентів, професорів, а й для більше дев’яти тисяч випускників. У кожного з них своя доля, усі вони різні, та все-таки їх об’єднує одна річ – альма-матер, в якій вони провели часточку свого життя.

Дійсно, студентські роки – це яскраві і незабутні моменти, які щораз виникають у пам’яті і відгукуються у серці.

Для того, щоб приємні спогади перетворилися на реальність, бодай на один день, керівництво Рівненського інституту слов’янознавства вирішило організувати Форум випускників.

Форум випускників РІС КСУ – це платформа для встановлення, розвитку і підтримки прямих контактів та діалогу між випускниками, адміністрацією і викладачами Рівненського інституту слов’янознавства.

Цьогорічний Форум буде проводитися під гаслом: 18 років. Розвиток. Ідейність. Спілкуванняˮ.

Місією Форуму у 2013 році є розробка дієвої комунікаційної моделі “ВНЗ – випускникˮ.

Цілі Форуму:

  • презентація результатів роботи інституту;
  • обговорення питань підготовки конкурентоздатних спеціалістів;
  • відзначення кращих випускників РІС КСУ;
  • формування координаційного центру роботи з випускниками (створення Асоціації випускників).

Організатори Форуму: Дирекція і випускові кафедри Рівненського інституту слов’янознавства, Рівненська обласна організація Всеукраїнської асоціації маркетингу.

Запрошуються до участі: випускники Рівненського інституту слов’янознавства, які отримали диплом бакалавра, спеціаліста, магістра за всі роки існування нашого інституту.

Дата проведення: 29 червня 2013 року (планово).

Час проведення: 16:00-19:00. Початок реєстрації о 15:30.

Місце проведення: навчальний корпус №1 Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Адреса: м. Рівне, вул. П.Могили, 28.

Умови участі: заповнити Анкету учасника Форуму випускників.

 
<< Початок < Попередня 1 2 3 Наступна > Кінець >>

Сторінка 3 з 3

Запрошуємо на навчання

Освітній портал Педпреса

Feed URL not supported or can not load it.

Нові статті

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5

Ми Вконтакті

Ми на Facebook

На сайті

На даний момент 89 гостей на сайті

Соціальні медіа посилання

33010, Україна, м. Рiвне, вул. Петра Могили, 28
Тел.: (0362) 63 14 05, Факс: (0362) 63 14 05
www: rissksu.rivne.com
e-mail: info@rissksu.rivne.com
rissksu@gmail.com

Copyright © 1995-2014 pр. Рівненський інститут слов'янознавства. Всі права захищено